Формування читацької компетентності молодших школярів

Формування читацької компетентності молодших школярів

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері освіти та виховання, мета якої  – формувати конкретно здібну, творчу особистість, яка спроможна до самовизначення, до самореалізації та самовдосконалення.

           Так, серед багатьох сучасних проблем загальноосвітньої школи найважливішою є проблема підготовки громадян нашої держави з високим рівнем знань, на базі яких формується їх свідомість і загальна культура. У Державному стандарті початкової загальної освіти сформовані нові стратегічні цілі й тенденції оновлення змісту навчання і виховання підростаючого покоління. Головною метою визначено створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формування покоління, здатного навчатися, створювати і розвивати цінності.

  Першого вересня шестирічна дитина вперше переступає поріг школи, з якою попрощається тільки в юнацтві. Попереду 11 довгих і важких років навчання. Як важливо, щоб ці роки для кожної дитини були роками радощів незалежно від того, які здібності і індивідуальні можливості вона має. Джерелом такої радості може й повинна стати книга.

            Працювати з книгою дитина вчиться з першого шкільного дня на всіх уроках. Нам, учителям, необхідно навчити учнів читати свідомо, виразно, швидко. Це одне з першочергових завдань вчителів початкових класів. Читання нерозривно пов’язане з письмом. У більшості випадків, якщо учень добре вміє визначити головну думку твору, робити висновки з прочитаного, тобто вміє  логічно мислити, то йому легше дається розв’язання задач з математики. Особливо важливо, щоб, починаючи з першого класу, діти вміли добре читати. Це запорука успішного читання в наступних класах.

            Мета вчителя початкових класів в тому, щоб сформувати молодшого школяра як свідомого читача, що проявив би цікавість до читання, володів міцними навичками читання, способами самостійної роботи з текстом і дитячою книгою (тобто читацькими, мовними, навчальними вміннями).

Завдання початкової освіти:

·        запалити в дитячому серці вогник допитливості;

·        збагачувати знання школярів про природу, суспільне життя, трудову діяльність людей;

·        формувати мовленнєві вміння;

·        розвивати інтерес до читання;

·        розширювати коло читання молодшого школяра, його начитаність;

·        розвивати увагу, пам’ять, спостережливість, творчі здібності;

·        пробуджувати інтерес до читання, робити його цікавим, пізнавальним,  розвивальним;

·        забезпечити повноцінне сприйняття художніх і навчально-пізнавальних текстів в їх специфіці;

·        навчити працювати з навчальною і дитячою книгою;

·        виховувати національну самосвідомість, духовність.

       Починаючи з першого класу, вчителеві потрібно працювати над формуванням навичок техніки читання. Чим раніше дитина оволодіє технікою читання, тим легше їй вивчати всі інші предмети, передбачені програмою. Адже відомо, що неможливо добитись грамотного письма, якщо дитина не навчилася плавно читати і розуміти прочитане, немислимо навчитись розв’язувати задачі, оскільки за умови поганого читання їх тексту губляться логічні математичні залежності між величинами. Це стосується і вивчення інших предметів. Читати зі швидкістю дорослого учневі особливо необхідно тоді, коли він закінчує початкову школу і переходить в середні класи. Той навчальний мінімум, яким має оволодіти учень з історії, біології, літератури та інших предметів в цих класах, вимагає, щоб діти добре уміли читати не лише вголос, але й про себе, в темпі, хоча б розмовної мови. Інакше виконання домашнього завдання через недосконалість техніки читання займатиме декілька годин, стане важким тягарем для учнів, викликатиме негативні емоції, негативний результат. Саме тому на уроках читання слід застосовувати різноманітні інноваційні технології, прийоми і вправи, які вдосконалюють зорове сприймання і вимову дають мені змогу з меншою затратою сил досягти кращої результативності своєї праці, добитися глибоких і міцних знань, практичних умінь і навичок учнів.

       Без високої культури читання наголошував В.О.Сухомлинський, немає ні школи, ні справжньої розумової праці. Читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту. У цьому складному процесі беруть участь зір, мислення, мовлення, сприйняття, пам’ять, уява, слухові та звукові аналізатори. На швидкість читання впливають багато факторів: рівень мовленнєвого розвитку, кут зору читця, вміння артикулювати, постановка дихання, характер тексту (зміст легкий чи складний, цікавий - нецікавий), образ слова (шрифт, чіткість друкування), розвиток антиципації – вміння передбачити наступні літери, слово. Дітям непросто поєднувати водночас зорове сприйняття букв, слів, речень, усвідомлювати прочитане, визначати ставлення до нього. Не володіючи технікою читання, дитина втрачає до нього інтерес, погано розуміє і засвоює текст, швидко стомлюється. Тому розвиток техніки цього вміння та розуміння прочитаного – слів, словосполучень, речень - взаємопов’язані і мають здійснюватися одночасно. Читання  настільки складний процес, що його важко визначити однозначно. Адже видів читання є дуже багато. І кожен з цих видів потребує вмінь, навиків, вправляння. А щоб набути ці навички, необхідна систематична, цілеспрямована, продумана робота вчителя на кожному уроці, незалежно від того, чи це урок читання, мови, математики чи природознавства.

Збагачення практики читання сприяє не довготривалість, а частота тренувальних вправ. Людська пам’ять краще зберігає те, що з’являється періодично, час від часу, а не постійно перед очима. Саме це створює подразник і запам’ятовується краще. А тому щодня, через певні проміжки часу, необхідно проводити невеликі за об’ємом вправи. Тобто тренуватися в читанні часто, порціями, по кілька хвилин краще, ніж читати 1-2 години без відпочинку.
          Напівголосне читання (читання-гудіння). Саме воно було основним елементом навчання читанню в школі В. Сухомлинського. Учні класу читають вголос, але так, щоб не заважати товаришам. Поурочні п’ятихвилинки читання. Будь-який урок починається з того,  що діти відкривають книгу і 5 хв. читають у режимі читання-гудіння, а потім проводиться звичайний урок. Такі поурочні п’ятихвилинки дають тижневий тренаж об’ємом 120 хвилин.

          Читання перед сном. Це може бути невелике оповідання чи вірш. Останні події дня фіксуються емоціональною пам’яттю, і час, який людина спить, допомагає зберегти, зафіксувати останні події дня. Ось чому добре коли читання є останньою подією дня.

           Режим помірного читання. Після певного часу, коли дитина читала, їй необхідно дати перерву. Не забувати про відпочинок для очей, губ та язичка.
           Читання у темпі скоромовки. На кожному уроці відводиться час, коли діти вчаться читати скоромовкою. Також ми використовуємо читання навипередки, читання – «доганяйли». Саме тоді розробляється мовний та артикуляційний апарат, працюють на повну силу органи дихання, язик, губи.  Від дитини вимагаємо читати чітко і правильно.

           Проведення самозамірів читання. Під кінець читання залишати 2-3 хв., щоб провести самозаміри читання. Учень читає у своєму темпі, напівголосно, самостійно підраховує слова, записує їх кількість у блокнот, які ми називаємо «гілочкою росту».

            Використання цих резервів допоможе вчителеві навчити кожного учня читати швидко. Але не можна ставити показник швидкості читання понад усі інші якості, як виразність, емоційність, плавність, зв’язність. Читати – це значить прагнути зрозуміти текст, зуміти виділити в ньому найголовніше.
            Сам процес читання є складним, взаємопов’язаним процесом між чуттєвим сприйманням тексту та розумовими операціями, що дають змогу бачити графічні символи, розуміти написане. На швидкість читання впливають багато факторів:  рівень мовленнєвого розвитку, кут зору читця, вміння артикулювати, постановка дихання, характер тексту (зміст, легкий чи складний, цікавий - нецікавий), образ слова (шрифт, чіткість друкування), розвиток вміння передбачати наступні літери, слово. Якщо послідовно приділяти увагу цим факторам, то швидкість читання збільшується на 50-100%.

Вправи на удосконалення техніки читання:

1. Розширення кута зору.

У процесі читання очі рухаються стрибкоподібно. Сприйняття тексту відбувається вмить зупинки очей.

Хто читає добре, швидко – потребує менше зупинок, ніж той, хто читає повільно. Це пояснюється різною величиною кута зору. Вона визначається кількістю слів, сприйнятих читачем за час однієї фіксації: у гіршому випадку – 1-2, у кращому – 5-6 слів. 

2. Вправи на миттєве розпізнавання слова під час читання (картки-блискавки).

Це вправи з картками, де записані слова для миттєвого сприймання, розширюють поле читання, від якого значною мірою залежить швидкість. Цю роботу починають із двоскладових слів, потім пропонують трискладові, двоє – троє слів та невеликі речення. Кожна одиниця читання певної складності спочатку пропонується на рахунок «один, два, три», потім «один, два», і нарешті «один».

3. Постановка дихання.

4. Зорові і слухові диктанти:

a) зоровий диктант сприяє зіркості і уважності, необхідні для швидкого читання. Проводиться 1-2 рази на тиждень. Текст записується на дошці, причому кожне наступне речення на 1-2 букви більше від попереднього. Відкривається по одному реченню на певний час (короткий). Діти повинні уважно і швидко прочитати речення, повторити його про себе, а потім записати.
           б) слуховий диктант проводиться аналогічно зоровому диктанту, тільки речення сприймаються на слух. Чергується із зоровими диктантами.

Проводиться один – два рази на тиждень.

5. Вправи на подолання труднощів при читанні:

- попереднє пояснення і читання важких слів;

- закривати лінійкою попереднє прочитане слово;

- ритмічне постукування олівцем у ході читання.

6. Розвиток навичок передбачення.

 Розвивати в дітей вміння передбачувати необхідно з 1 класу. Для цього корисно практикувати читання слів, тексту з пропущеними буквами, потім – речення з пропущеними словами.
         7. Вправа „Фініш”.

Ця вправа для розвитку швидкості читання і вміння виділяти основну (задану) інформацію. Учитель називає текст для мовчазного читання і вказує слово або групу слів до якого діти повинні якомога швидше дочитати текст. Дочитавши до заданого слова, піднімають руку.
          8.  Робота з картками-таблицями комбінацій приголосних. 
          9.  Багаторазове читання невеликого уривка з фіксуванням часу.
         10. Читання слів, в яких переставлені склади, букви.

         11. Читання з лічбою.

Учитель показує картку з новими словами, попередньо запропонувавши рахувати вголос (1,2,3…) і одночасно дивитися на слова, з’ясовуючи їх зміст. Ця вправа дає можливість подолати промовляння під час читання, задіяти слуховий апарат.

12. Види читання , що впливають на розвиток швидкісного читання:

·        Читання учнями вголос

·        Напівголосне читання

·        Мовчазне читання

·        Вибіркове читання

·        Вибіркове читання за малюнками

·        Вибіркове читання за питаннями

·        Читання в особах

·        Читання ланцюжком

·        Дати повні відповіді на питання до тексту, зачитати їх

·        Читання на одній ноті

·        Чергування голосного і мовчазного читання

·        Читання із зміною темпу

·        Читання-гудіння

·        Читання виду „Пташиний базар”

·        Зачитати питальні (окличні) речення

·        Читання тексту з першою закритою буквою у слові

·        Читання тексту з пропущеними словами

·        Читання за смужкою

·        Емоційне читання зі зміною голосу

·        Відшукування рядків та їх читання за даним планом

·        Читання в темпі скоромовки

·        Читання під музику

·        Читання абзацами

·        Читання діалогів

·        Читання слів з певною буквою (наприклад з буквою і)

·        Читання  тексту з відривом від  тексту

·        Читання напіввідкритого тексту

·        Читання з вистукування ритму

           Також важливою складовою формування швидкісного читання є систематична перевірка техніки читання. Бажано проводити перевірку наприкінці кожного місяця. Діти люблять такі перевірки, сприймають як свято, порівнюють зі своїм попереднім результатом, захоплюються тими учнями, що читають найбільше. Такий контроль запалює азарт, викликає бажання покращити свої результати.

            Збагаченню практики читання сприяє і цілеспрямоване позакласне читання. Тому слід ґрунтовно продумувати методику і зміст уроків позакласного читання, спеціально добирати тексти для окремих учнів чи групи учнів, враховуючи їх мовленнєвий розвиток.

            Процес читання нерідко утруднюється недостатнім розвитком активного словника учнів. Слухо-моторна реалізація сигналу затримується впізнаванням слова. Цей процес відбувається швидше, якщо учень знає слово, вживав його. А тому необхідно дбати про збагачення активного словника учнів, що відбувається як під час говоріння, так і під час слухання: накопичуються мовленнєві зразки (словникові, вимовні, структурно-граматичні). Тому раджу на кожному уроці проводити слухання (розповідь вчителя, читання текстів, прослуховування грамзаписів), відповідно добирати матеріал для слухання (залежно від словникового складу та змісту навчальної статті).

           Велике значення має проведення словникової роботи на уроках читання. Одним з її видів є «тлумачне» читання (читання з поясненням лексичного значення слів).

           Слід активно практикувати читання вголос, таке читання створює відповідне мовне середовище, сприяє розвиткові навичок вимови, це дає  змогу  контролювати увесь процес, при цьому забезпечується одночасне навчання всього класу.

            У читанні мовчки виключається озвучування слів, що сприймаються зором. Учні роблять менше пауз, більше охоплюють знаків за одним рухом очей, тобто розширюється „поле читання”. Це прискорює читання і дає можливість вдумуватися у зміст. Однак читання мовчки в молодших школярів розвивається повільно. Тому непогано практикувати цей вид читання на кожному уроці (7-8 хвилин) з урахуванням вікових можливостей дітей. Цей вид читання використовується в первинному читанні, для одержання з тексту певної інформації, у переказі, під час добору заголовків, підготовки дітей на запитання, опрацюванні художніх засобів тощо.

          На уроках читання, як і на уроках з усіх інших предметів, необхідно дотримуюсь таких правил:

1. Ніколи і нічого не роби за учнів.

2. Став перед учнями такі завдання, з якими вони впораються. І не тому, що так їм легше, а тому, що їм цікаво, вони це хочуть зробити, бо володіють достатнім досвідом, знанням і навичками, щоб проявити самостійність і творчість у виконанні саме такого завдання .
        3. Уважно слідкуй за рухом кожного учня, в той же час не стаючи стороннім контролером за ходом процесу засвоєння матеріалу дітьми.
        4. Постійно знайом дітей з тими засобами, які винайшло людство для 6-9-ти річних читачів, щоб вони успішно оволодівали мистецтвом читання, формуй в них потребу користуватися цими засобами систематично.

         Органічним компонентом навчально-виховного процесу є позакласна робота. У широкому сенсі така робота включає в себе спілкування з батьками учнів, підготовку і проведення концертів, вечорів, ранків, конкурсів, свят, екскурсій тощо, також розробки-сценарії найбільш цікавих і вдалих позакласних заходів.

         Головним результатом  роботи вчителя початкових класів є той факт, що після закінчення молодшої школи рівень знань, умінь і навичок, загальної освіченості і культури  учнів, переважна більшість яких не виявляла особливих здібностей на початку навчання, буде оцінений як високий або достатній.