Вечорниці

Святково прибрана світлиця. В кутку — макет сільської хати з солом'яною стріхою, пліт, лавочка, на якій сидить бабуся, виготовлені мальви, соняшники, на плоті висять глечики. Збоку — народознавчий куточок — виставка сорочок, рушників та іншого рукоділля.

До бабусі підходять двоє внуків — Лєра  та Влада.

Дівчинка 1.

Отут у народнім куточку

бабусину бачу сорочку.

Сама ниточки вона пряла,

сама молодими руками

розшила її квіточками,

сама полотенця наткала,

Дівчинка 2.

Скажіть всім, бабусю,

коли це було,

а скільки-то літ з того часу пройшло.

Усі ми охоче це хочемо знати,

Хто і коли вас навчав вишивати?

(Бабуся бере в руки сорочку).

Бабуся

Давно це було. У кожному селі жили цікаві люди, які багато вміли робити своїми руками і навчали цього інших. І тільки наставав вечір — люди поспішали на посиденьки. Там виконували різні роботи. Особливо часто це робили восени, взимку. Такі сходи називали вечорницями. Була я ще дівчиною на таких вечорницях, там навчилася вишивати, вже минуло півстоліття цим сорочкам. Оце беру в руки і згадую собі молоді роки. Оці дві сорочки, чоловікова і моя, ми в них ішли до шлюбу. Я їх бережу. На вечорничках ми пряли, вишивали, лущили кукурудзу, дерли пір'я, веселились, співали.

Дівчинка 1

На околиці села,

як мовиться в казці,

жив веселий дід Хома

і баба Параска.

(«Дід» і «баба» вклоняються).

Дівчинка 2

Дід учив всіх майструвати,

на сопілці грати.

Баба вчила вишивати

І пісні співати.

Ой було, давно було,

веселилось все село.

ДІД:

-   Щось добреньке з’їсти хочу, тільки що - не знаю сам.

БАБА:

-   Голови б ти не морочив, що зварила, те й подам.

ДІД:

-   Картопелька, борщ і каша, в животі від них бурчить.

БАБА:

-   Вередливий став ти, діду, що тобі іще зварить?

ДІД:

-   Знаю, бабо, ти не сердься, я, мабуть, би з'їв оце . . . Коровай із борошенця, а туди ще вбить яйце.

БАБА:

-   От же клятий! Хоч бери тікай із хати, будь по-твоєму, спечу, (починає місити

тісто).

ДІД:

-   Ти готуй, стара швиденько ... Повечеряєм гарненько. Баба в мене молодець! Але гріх самому їсти цей рум'яненький хлібець! (підходить до баби, обнімає) , Пам'ятаєш, моя люба, як були ми молоді напечеш бувало хліба - повна хата молоді.

БАБА:

-   Танці, співи, сміх до ночі... Вечорниці... А тепер? (чути стук в двері)

    ДІВЧИНА 3

-    Господаре!

ДІВЧИНА 4

-    Чи пустите до хати?

ДІВЧИНА 5

-    Вміємо співати, вмієм танцювати!

ДІД:

-    Заходьте, дівчата, якраз впору.

ДІВЧАТА:

-Добрий вечір!                                                                                             

ГОСІІОДИНЯ: (до дівчат)

 Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо вже пора вечорниці

Всім нам починати.

Наліпимо вареничків

Біленьких, смачненьких.

Може ми запросим в гості

Козаків гарненьких?

Щоб вам разом із нами

Гарно погуляти

Українські вечорниці

З нами святкувати.

БАБА:

-          Добрий вечір! Заходьте, сідайте будьте ласкаві у нашій хаті на нашій лаві.

ДІВЧИНА 6

-    Чи ж пристало нам сідати? Нам пристало пісню співати.

Господиня Звичайно, дівчата, співайте! Що то за вечорниці без пісень та жартів.

От і в мої роки ми теж на вечорницях пісень співали та жартували. Ох і весело ж було! Ой, роки-роки, так швидко пролітають і вже не доженеш... То ж заходьте, сідайте, та роботу починайте, (дівчата сідають, виймають рукоділля - вишиванки, починають вишивати).

(Звучить пісня «Зеленеє жито»)

Син вбігає. Мати порається в хаті, мете.

-                     Мамо, мамуню!       

-       Що сталося, синку!

-       Ой що там було!

-       Що?

-       До нашої комори забралася миша та й упала в діжку з квасом.

-       Ой боже ж мій, чи ти її витяг?

-       Еге, буду я її витягувати! Щоб вона мене вкусила? Я піймав кота та й вкинув у діжку, щоб він мишу з'їв)

ГОСПОДИНЯ:

-       Ой, лишенько! Діти, рятуйте кота! Квас уже ніхто не врятує! Ти, шибенику, посидь у хаті!

(мати продовжує поратися і починає ліпити вареники)

Вбігає другий син

-       Мамо, мамуню, а знаєте що?

-       Що, Івасю?

-       А чого ви зі мною не говорите?

-       Ой, дитино, хіба не бачиш, матері ніколи. Та й що казати тобі тепер. Он увечері батько тобі все розкаже.

-       Е, ні, мамо, й ви могли б сказати: на тобі Івасю свіженького вареника.

-       Ой посидь мовчки, Іван - балабан.

(пауза)

-       Мамо, мамусю!

-       Що тобі?

-       А чого ви знову мовчите?

-     А що тобі тепер сказати?

-     Візьми, сину, горішків, он на печі лежать.

-     Ну візьми жменьку.

-     Жменьку? То давайте ви - у вас жменя більша

 (входить батько і говорить до третього сина)

-     О. козаче, ти вдома на печі? То йди запрягай коня та поїдемо до лісу по дрова.

-     А може хтось з нас один поїде?

-     То й хто ж?

-     Або ви, тату, їдьте по дрова, а я буду вдома, або я буду вдома, а ви їдьте по дрова. 

-     Он воно як? Ну й мудрий з тебе козак. Ну то йди хоч коня напій.

-     А я його тільки напував.

-     А чого в нього морда суха?

-     А він мордою не достав.

-     Ах ти ледащо! Ну хоч мені квасу з комори принеси.

-     А це вже як мати дозволять. То як, мамо, принести? Чи Оксана вже його свиням

вилила?

-     Ой, лишенько, воно ще й пащекує. Вези його, батьку, до лісу та й залиши там вовкам! Допік він мені сьогодні.

Стукають і заходять діти. Підходять  до господарів. Виконується пісня «Вийди, вийди, сонечко». Діти сідають довкола, хто до кукурудзи, хто до пір'я, кілька дівчаток — вишивати.

Дитина 1

Прибрана хатина,

усміхнені личка.

Всіх нас запросила

Хата-вечорничка.

Дитина 2

Одягли ми блузочки,

Гарненькі спіднички,

разом готували -

свої вечорнички.

Дитина 3

В хлопчиків новенькі

вишиті сорочки,

а в дівчаток гарні

з квіточок віночки.

(Діти біля кукурудзи).

Дитина 4

Вечорнички почалися,

до роботи взялись ми,

кукурудзо, стережися,

перелущим тебе ми.

Дівчатка. — Ой так, так!

Хлопчики. — Справді так! (біля пір'я)

Дитина 5

Пір'я з решета тікає,

бо робота дружно йде.

Приютівські вечорнички

Ой, нема таких ніде.

Дівчатка. — Ой так, так!

Хлопчики. — Справді так! (біля вишиття).

Дитина 6

Швидко голка вишиває

Оці гарні рушники,

нитка голку доганяє,

я ж співаю пісеньки.

Дівчатка. — Ой так, так!

Хлопчики Ой. — Справді так!

Дитина 7

Рушничок, рушничок

Нині вишивала.                  

Червоненьку ниточку

На рушничок клала.

Дитина 8

Ну, а я, ну, а я

їй помагала,

чорний колір, чорний колір

слідом прокладала.

Дитина 9

Рушничок, рушничок                                    

вишили обоє.

Ремесло, ремесло.

Показали своє

Дитина 10

Хвалить мама, хвалить тато

оці мої рученята.

Я сміюся, це не я,

все це голочка моя.

Дитина 11

Вишивала нам бабуся рушники

А тепер і я навчуся залюбки.                                                                       

Мамі вишию на блузі

усі квіточки оті, що в лузі.

Дитина 12

Я вкраїночка мала,

Із чарівного села.

Я співанки гарні знаю

і охоче їх співаю.

Пісня «Мамина сорочка»

Дитина 13

Ох і славні ж вечорнички,  

всім весело, всюди сміх.

Налущимо всі ми разом

кукурудзи повен міх.

Дитина 14                                                                                        

           До роботи ми охочі,             

               вечорнички хоч куди

               ну, а зараз всі до танцю,

               ну, Андрійку, заводи.

(Пісня «Чобітки»).

(Стукають і заходять хлопці)

Хлопець 1. А добрий вечір всім у цій гарній хаті! Будьте здорові усі і багаті! Чи пустите нас до своєї оселі, бо ж ми хороші й веселі!

Хлопець 2. Добрий вечір, добрі люди! Хай вам всім здоров’я буде! І здоров’я, і удача, та ще и доля не ледача!

Дівчата 7. Добрий вечір, хлопці! То ж заходьте в хату. Просимо сідати. З чим прийшли до нас, розказати час!

Хлопець 3. А ми вам дровець припасли, щоб усі тут зігрітись могли. (Складають дрова біля печі).

Хлопець 4. Принесли вам меду солоденького і калача чималенького. (Викладають на стіл). Щоб всі ми були веселі та ситі, а не голодні, не злі й не сердиті. То ж

тримайте!

Хлопець 5                 

Бо ж в хаті оцій зібралися на вечорниці. А з порожніми руками зайти не годиться! Ось вам яблука з нашого саду, а як захочете, то дам ще й пораду: щоб і у вашім саду родилося рясно, то за садком треба дивитися вчасно!

Хлопець 6 А це вам солодкі й великі горіхи, для вашої доброї втіхи!

Хлопець 7. А тепер і заспівати час, щоб відірвати від роботи вас! Бо ми любимо

дівчат розважати і в роботі їм частенько заважати!

Виконується українська пісня «Ти ж мене підманула»         

X Л О П Ч И К 1

Скажу, друзі, вам казку, приніс зайчик дровець в'язку, поколов їх дрібненько, зварив юшку швиденько, юшка була солодка, моя казка коротка.

ХЛОПЧИК 2

Скажу казку я другу, прибіг котик із лугу, ліг собі біля печі, муркотить свої речі: — дасте бубликів в'язку, скажу ще одну казку.

ВЕСЕЛИНКИ:

Хлопець 8

Мав же я дівчиноньку, Марусею звали,

Вона мені сорочечку шила-вишивала.

Як прийшла неділенька, я в сорочку вбрався. Вийшов я на вулицю - весь народ злякався.

То ж не свита, не сірак, а така рубаха.

Оце мила вишивала - гола костомаха!

(витягує з-за пазухи і показує подерту сорочку)

Дід

А я вам, дівчата, небилицю розкажу, хочете? Тільки за умовою: не перебивати і «брешеш» не казати, а то перестану розказувати. Ну, так Це було за царя Гороха, коли людей було трохи. Батька мого ще на світі не було, а дід був молодший за мене, ну, а прадід — в самий раз мужик. Ми з ним заприятелювали дуже. От він раз і каже нам з дідом, щоб ми на полювання пішли, може кабанця вполюємо, а він засмажить, то й повечеряємо на славу. От ми й пішли. Ідемо, а тут кабанів нам назустріч, мабуть, сотня біжить і всі такі великі, як бізони. Ми злякалися. Дід вискочив на вербу, а я на дуба. Сидимо. А кабани обступили дуба і жолуді їсти почали. Їли-їли, мало їм здалося, почали землю рити, дуба підривати. Я сиджу, тремчу, а дуб хилиться, хилиться і так накренився, що впав на вербу. Нас з дідом кинуло в річку, от ми й пливемо.

А тут з води сом столітній виглядає і до нас. Пащу роззявив, хоче проковтнути. Ми

з  дідом з річки як вистрибнемо, і за ворону вчепилися. От з переляку і понесла вона нас. Летимо... Летіли, летіли, ворона втомилася і скинула нас на болото. А болото топке, почало засмоктувати, що ж його робити? Дід мій вже тоді був мудрий, хоч і молодий, от і придумав, щоб жаби нас витягли. А я собі думаю і як це він зробить? А дід зірвав довгу очеретину, прив’язав сотню жаб до неї і як свисне! Жаби з переляку як плигнуть і витягли діда, а вже він з берега березу нагнув і мене витяг. Стоїмо край болота, аж тут кабан біжить і прямо на нас. Розігнався, а ми дідом в різні боки — раз! Тож кабан прямісінько в болото. Отут ми його і взяли. Зв’язали на дрючка перевісили і несемо до прадіда. А він уже вогнище до неба розпалив і нас жде. Ото була вечеря! Кабан зажарився та такий смачний — пальчики оближеш! От ми гарненького кабанця з’їли, виспались, а як встали — нова ера почалася і все стало на свої місця.

Хлопець 1. О, я теж про полювання на кабанів розкажу. Ото зійшлись два мисливці.

—     Якими патронами ти стріляєш, коли полюєш на дикого кабана?

—     Димними. Тільки димними...

—     Вони що, сильно б’ють?

—     Та ні, але поки дим розсіється я встигаю вилізти на дерево!

Хлопець 2.  Казав один дядько: От якби ковбасі та крила, то кращої птиці й не було б!

Хлопець 3. Зустрілись двоє мисливців, розговорились. Один і каже:

-          Ну, і знову ти не вбив жодного зайця?

-          Не вбив. Але, незважаючи на це, я дуже задоволений.

-          Чого?

-          Бо нагнав на них такого страху, що всі повтікали!

Хлопець 4. От, не вполював нічого, а щасливий дядько! От послухайте ще про одного щасливчика. Давно це було. Ішов дорогою чоловік, знайшов підкову, зрадів і каже: «От якби ще три підкови знайти та коня, ото було б щастя!»

Хлопець 5. Ото чоловік вподобав дівчину, тай питає:

—     А скільки вам років, Марусю?

—     Вісімнадцять!

—     О! Але ж три роки тому ви теж казали, що вісімнадцять!

—     А я, знаєте, не з тих, що сьогодні кажуть одне, а завтра друге!

Хлопець 6. Якось розсердилася мати на сина, та й каже:

—        А скільки років ти ще збираєшся сидіти на моїй шиї?

—        Та хіба ж я знаю, мамо, скільки ти ще проживеш?

Дівчина 1. А тепер наші загадки відгадайте! Що дістане зубами потилицю?

Без чого не можна викопати колодязь?

Дівчина 2. Жило триста котів і один чоловік. Скільки було там ніг? А ше... Возом їхали два батька й два сина. Скільки їх було?

Дівчина 3. Якою косою не можна косити?

Дівчина 4.  А в яку бочку не можна налити води?

Дівчина 5. А з якої миски не можна наїстися?

Хлопець 7. А тепер, дівчата, ви послухайте. Який кінь, коли циган його миє?

Хлопець 8. Що важче: пуд пір’я чи пуд заліза?

Хлопець 1. Чи може страус себе назвати птахом? А який ключ літає?

Хлопець 2. Скільки картоплин влізе в один горщик?

Хлопець 3. А яким гребінцем не можна розчесатися? Ну, а тепер нам усім разом і заспівати пора!                    

Виконуються українська народна пісня

Дитина 15.

Весела я, чемна

і гарна дитинка,

до танцю охоча,

бо я українка.

Дитина 16.

Я притупну каблучками,

в боки розведу руками,

Сплесну, вихром закружляю —

черевики нові маю.

Дитина 17

А черевички не простенькі,

в них підківки золотенькі,

та й риплять, ступлю лиш крок,

так і просяться в танок.

Дитина 18

Гоп, гоп, чики, чики,

купив тато черевики.

Я піду у них на свято

танцюватиму завзято.

Дитина 19.

Чую, чую коломийку,

Хто там починає,

всі ми дружно потанцюєм,

ще й заспіваєм.

Діти співають і танцюють «Коломийку»

Дитина 20

Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечернички закінчились

І, здається, все пройшло.

Дитина 21

Ні, так просто не проходить,

у серці струночка бринить,

бо завжди у нашій школі

дух родини буде жить.

Дитина 22

Заходіть до нас частенько,

будем дуже вдячні вам,                       

любі мами і бабусі,

з вами весело всім нам.

Хлопець 4. Ой, дівчата, хто дасть води напитися, бо так їсти хочу, що нема де переночувати!

Господиня. Ну, ночувати ви додому підете, бо домовлялися не на досвітки, а на вечорниці, а от їсти вас усіх запрошую до столу, бо вже і вареники поспіли гаряченькі, та й калач з медом вас дожидається і узвар запашний, щоб напитися! Та й яблука он які красиві та запашні на вас чекають!

Всі встають, кланяються, дякують, співають.

Виконується українська народна пісня для господині «Вареники»

ДІВЧИНА 8

В кожній хаті на Вкраїні                                                                  

Вареники варять нині Це вареники знаменні Як їх родичі пельмені.

Вас чекають у макітрі

Вареники дуже ситні.

Білолиці, круглолиці

Із добірної пшениці.

БАБА:

-     Милі гості, прошу сісти,

вареники будем їсти.

Вареники у сметані,

вареники не погані,

їжте, їжте, просим щиро.

(бабуся та дівчата частують всіх гостей, хлопців варениками)

ДІВЧИНА 7

-     Вже вечірній морок висне,

нічка зорі запалила,

українська наша пісня

серце й душу звеселила.

ХЛОПЕЦЬ 5

-     Ой, мабуть, давайте люди за гостину дякувати будемо і за те, що гарно приймали,

і за те, що смачно частували.

Дівчина 10:

Все, що задумали, хай вдається, все, що посіяли, щоб зродилося, щоб життя лиш радісно колосилося.

Дівчина 3:

-     Хай стежки встеляються квітами, зичимо здоров'я, миру, щастя!

Дівчина 11:

-     Щастя і здоров'я не на один рік, а на цілий вік.

Фінальна пісня «Хай радіють усі»